Професія вчителя без сумніву робить з тебе толерантну та доброзичливу людину, бо ти вимушений інакше реагувати на дії незнайомих тобі людей. Адже вони в самий неочікуваний момент можуть виявитися батьками когось з твоїх учнів.

Ось їдеш ти собі на велосипеді по дорозі, а попереду машина зупиняється і водій відкриває дверцята, щоб вийти. І йому абсолютно все одно, що тобі прийдеться зараз якось через ці дверцята... перестрибувати, чи що?, бо загальмувати ти не встигаєш.

Або у магазині продавець із "завідним постоянством" помиляється на свою користь, коли вирішує, скільки тобі дати грошей, в якості здачі.

Будь-яка адекватна людина на моєму місці сказала би просто: "І що ж ти, сволота, робиш?". Але я маю врахувати можливість, що одного дня ми з цим водієм, чи продавцем зустрінемося у школі на батьківських зборах. І нам треба буде разом знаходити спільну мову у нелегкій справі навчання їхнього чада.

Тому приходиться обирати якісь інші варіанти своєї реакції у побутових непорозуміннях. З часом ці реакції доводяться до автоматизму і ти вже починаєш відчувати, що просто випромінюєш буддистську незворушність, християнську лагідність та карнегівську посмішку.